Academic Journal
THE NOUVELLE THÉOLOGIE MOVEMENT DURING AND AFTER VATICAN II
| Τίτλος: | THE NOUVELLE THÉOLOGIE MOVEMENT DURING AND AFTER VATICAN II |
|---|---|
| Πηγή: | Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philosophical Sciences.; No. 2(96) (2024); 78-88 Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські науки; № 2(96) (2024); 78-88 |
| Στοιχεία εκδότη: | Zhytomyr Ivan Franko State University, 2024. |
| Έτος έκδοσης: | 2024 |
| Θεματικοί όροι: | церковна реформа, феноменологія, existentialism, католицизм, Catholicism, phenomenology, Church reform, екзистенціалізм, secularism, секуляризм |
| Περιγραφή: | У статті акцентовано, що одним із вагомих показників ідейного впливу з боку nouvelle théologie на перебіг Собору стала посутньо нова богословська мова, використана при написанні головних документів, а також рецепція учасниками Собору еклезіології Містичного Тіла, яка була детально розроблена у 1930–1940-хрр. Анрі де Любаком і робила першорядний наголос на сакраментальному розумінні сутності Церкви. Сукупність таких чинників як екуменічна відкритість Собору, його готовність до діалогу із сучасним секулярним світом, виразні феноменологічні, екзистенціалістські та персоналістичні інтонації соборних документів – все це дає вагомі підстави стверджувати про істотну суголосність між дієвцями Собору та програмою nouvelle théologie. Важливою складовою статті є детальний аналіз ревізії А.деЛюбаком своїх попередніх умонастроїв, яка була здійснена ним після завершення Собору. Прикметно, що цій емблематичній для nouvelle théologie постаті йшлося про надмірний конформізм післясоборної Церкви. ДеЛюбак навіть розгледів некритичне вплетення в текст душпастирської конституції Gaudium et spes тез щодо припустимості геґельянських, марксистських та навіть ніцшеанських ідей, що значною мірою підважувало усталені патерни церковного мислення, розмивало унікальну ідентичність Церкви та релятивізувало Традицію. Основними проблемними тенденціями деЛюбак вважав некритичне захоплення історико-критичною протестантською екзегетикою, вихолощення й витіснення незглибимої християнської любові поверховою емоційною сентиментальністю, а також дрейфування деяких теологів убік індиферентного адогматизму. У завершальній частині цієї розвідки окреслено ідейну спрямованість двох базових напрямів післясоборного католицького богословствування, кожен із яких заснував свій науковий часопис для увиразнення власних позицій. Колектив журналу Concilium (1965) обстоював необхідність впровадження динамічних інновацій, сміливого винахідництва та рішучих змін, які, на думку редакції, були легітимовані рішеннями Собору. Натомість засновники журналу Communio (1972) були поборниками контрсекулярного мислення в рамках біблійно-патристичної традиції з опертям на древньоцерковну тринітарну онтологію. Також у статті здійснено стислий аналіз теорії про вплив "нової теології" на формування латиноамериканського богослов’я визволення. The article emphasizes that one of the significant indicators of the ideological influence of the nouvelle théologie on the course of VaticanII was the essentially new theological language used in the basic Council documents. Moreover, a combination of such factors as the ecumenical openness of Vatican II, its readiness for dialogue with the modern secular world, as well as the distinct phenomenological, existentialist and personalistic tones of the final documents give good reason to believe that there was a significant concordance between the participants of the Council and the nouvelle théologie program. An important component of the article is a detailed analysis of Henri de Lubac’s revision of his previous mindset, which he carried out after the Council. Notably, this figure, symbolic of the nouvelle théologie, was talking about the excessive conformism of the post-conciliar Church. De Lubac was even able to recognize in the text of the pastoral constitution Gaudium et spes thoughts about the admissibility of Hegelian, Marxist, and even Nietzschean ideas, which essentially undermined the established patterns of theological thinking, blurred the unique identity of the Church, and relativized the Tradition. De Lubac considered the main problematic tendencies to be the uncritical fascination with historical-critical Protestant exegesis, the dilution and displacement of deep Christian love by emotional sentimentality, and the drift of some theologians toward indifferent adogmatism. The final part of this study outlines the orientation of two main areas of post-conciliar Catholic theology, each of which founded its scholarly journal to express its positions. The editorial board of the journal Concilium (1965) advocated the need for dynamic innovations, bold inventions, and decisive changes, which, according to the journal’s founders, had previously been legitimized by the decisions of the Council. Instead, the leaders of the Communio journal (1972) were advocates of counter-secular thinking within the biblical-patristic tradition, based on the ancient Church’s trinitarian ontology. The article also analyzes the theory of the influence of the nouvelle théologie on the formation of Latin American liberation theology. |
| Τύπος εγγράφου: | Article |
| Περιγραφή αρχείου: | application/pdf |
| Γλώσσα: | Ukrainian |
| ISSN: | 2663-7650 |
| Σύνδεσμος πρόσβασης: | http://philosophy.visnyk.zu.edu.ua/article/view/316827 |
| Rights: | CC BY NC ND |
| Αριθμός Καταχώρησης: | edsair.scientific.p..f75a379e8c93b6c540ff08c44e7f64d1 |
| Βάση Δεδομένων: | OpenAIRE |
| ISSN: | 26637650 |
|---|