Academic Journal
Changing the concept of surgical treatment of the brachial plexus traumatic injuries
| Title: | Changing the concept of surgical treatment of the brachial plexus traumatic injuries |
|---|---|
| Source: | Ukrainian Neurosurgical Journal; Vol. 28 No. 1 (2022); 28-38 Ukrainian Neurosurgical Journal; Том 28 № 1 (2022); 28-38 |
| Publisher Information: | Romodanov Neurosurgery Institute, 2022. |
| Publication Year: | 2022 |
| Subject Terms: | хірургічне лікування, brachial plexus, surgical treatment, автопластика, аутопластика, травма, невротизація, nerve grafting, 3. Good health, плечевое сплетение, trauma, плечове сплетення, хирургическое лечение, невротизация, nerve transfer |
| Description: | Цель: провести ретроспективный анализ изменения хирургической стратегии повреждений плечевого сплетения, результатов разных хирургических стратегий и факторв, которые повлияли на создание новой хирургической стратегии в одном хирургическом центре г. Киева. Материалы и методы. В среднем через 7,4 мес после повреждения плечевого сплетения 148 пациентам (средний возраст – 29,5 года) проведено 76 невролизов, 14 аутопластик и 58 невротизаций, в том числе 29 лицам – невротизацию диафрагмальным нервом, 7 – волокнами локтевого нерва, 9 – латеральным грудным нервом, 7 – медиальным грудным нервом к мышечно-кожному нерву для восстановления активного сгибания локтя, 6 – ипсилатеральными экстраплексусными двигательными нервами. Всем пациентам выполнено неврологическое обследование с использованием шкалы MRC, электромиографическое исследование и угловое отклонение в локтевом суставе во время восстановленного активного сгибания локтя. Пациентов ретроспективно разделили на две группы: А (102 лица, прооперированных хирургической бригадой №1) и Б (46 пациентов, прооперированных хирургической бригадой №2). Анализировали хирургическую стратегию, примененную в каждой группе в течение 6 лет, и ее изменение со временем. Результаты. У 41 (70,7%) пациента наблюдали восстановление эффективной мощности (M4-5) двуглавой мышцы плеча после невротизации, у 14 (18,4%) – после невролиза, у 4 (28,6%) – после аутопластики. В общей сложности у пациентов группы А проведено 55 невротизаций, у пациентов группы Б – 3. Частота невротизаций в группе А возросла в 2013–2019 гг. с 31,0 до 100,0%, общая эффективность невротизаций – с 50,0 до 83,0%. Выводы. Хирургические стратегии для повреждений плечевого сплетения изменились только для пациентов группы A – невролиз был полностью заменен невротизацией в 2019 г., тогда как для пациентов группы Б невролиз остался хирургической стратегией выбора. На создание новой хирургической стратегии повлияли четыре основных фактора (анатомия повреждения, срок после травмы, выбор нервов-доноров, радиологические критерии диагностики). Проанализированные факторы позволили определить оптимальные сроки, эффективных доноров и ненадежность радиологических находок при повреждениях плечевого сплетения. Лишь собственный опыт, основанный на тщательном анализе методики, дает положительные результаты после принятия новых хирургических стратегий. Мета: провести ретроспективний аналіз зміни хірургічної стратегії ушкоджень плечового сплетення, результатів різних хірургічних стратегій і чинників, що вплинули на процес створення нової хірургічної стратегії в одному хірургічному центрі м. Києва. Матеріали і методи. У середньому через 7,4 міс після ушкодження плечового сплетення 148 пацієнтам (середній вік ‒ 29,5 року) проведено 76 невролізів, 14 автопластик та 58 невротизацій, зокрема 29 особам ‒ невротизацію діафрагмальним нервом, 7 – волокнами ліктьового нерва, 9 – латеральним грудним нервом, 7 – медіальним грудним нервом до м’язово-шкірного нерва для відновлення активного згинання ліктя, 6 ‒ іпсилатеральними екстраплексусними руховими нервами. Усім пацієнтам виконано неврологічне обстеження з використанням шкали MRC, електроміографічне дослідження та кутове відхилення в ліктьовому суглобі під час відновленого активного згинання ліктя. Пацієнтів ретроспективно розподілили на дві групи: А (102 особи, прооперовані хірургічною бригадою №1) та Б (46 пацієнтів, прооперованих хірургічною бригадою №2). Аналізували хірургічну стратегію, застосовану в кожній групу протягом 6 років, та її зміну з часом. Результати. У 41 (70,7%) пацієнта спостерігали відновлення ефективної потужності (M4-5) двоголового м’яза плеча після невротизації, у 14 (18,4%) ‒ після невролізу, у 4 (28,6%) ‒ після автопластик. Загалом у пацієнтів групи А проведено 55 невротизацій, в пацієнтів групи Б – 3. Частота невротизацій у групі А зросла у 2013–2019 рр. із 31,0 до 100,0%, загальна ефективність невротизацій – з 50,0 до 83,0%. Висновки. Хірургічні стратегії для ушкоджень плечового сплетення змінилися лише для пацієнтів групи A – невроліз був повністю замінений на невротизацію у 2019 р., тоді як для пацієнтів групи Б невроліз залишився хірургічною стратегією вибору. На створення нової хірургічної стратегії вплинули чотири основні чинники (анатомія ушкодження, термін після травми, вибір нервів-донорів, радіологічні критерії діагностики). Проаналізовані чинники дали змогу визначити оптимальні терміни, ефективні донори та ненадійність радіологічних знахідок при ушкодженнях плечового сплетення. Лише власний досвід, що ґрунтується на ретельному аналізі методики, дає позитивні результати після прийняття нових хірургічних стратегій. Objective: the objective of this study was to retrospectively analyze the change in the surgical strategy (SS) of brachial plexus injuries (BPI), the outcomes of different SS and the factors that influenced the establishing process of a new SS in a single surgical centre in Kyiv, Ukraine. Materials and Methods. 148 patients (mean age 29.5) received 76 neurolysis (N), 14 grafting (G) and 58 nerve transfer (NT) surgeries after a mean 7.4 months following BPI. 29 patients received NT of n. phrenicus, 7 –ulnar nerve fascicles, 9 – lateral pectoral nerve, 7 – medial pectoral nerve to musculocutaneous nerve aimed to restore active elbow flexion. Six other patients received NT of ipsilateral extraplexal motor nerves. The follow-up period included neurological examination (MRC Scale), electromyographic examination and angular deviation in the elbow joint during recovered active elbow flexion. 148 patients were retrospectively divided into two groups A (102 patients, received surgeries from surgical team #1) and B (46 patients, received surgeries from surgical team #2). The SS used in each group and its change with time was analyzed during the 6-year span. Results. 41 patients (70.7%) showed recovery of effective power (Ep) (M4-5) of biceps brachii muscle (BB) after NT. 14 patients (18.4%) showed recovery of Ep of BB after N. 4 patients (28.6%) showed recovery of Ep of BB after G. Overall Group A patients received 55 NT, Group B – 3 NT. The number of NT among Group A patients increased in 2013-2019 from 31% to 100% with overall efficacy of NT increased from 50% to 83%. Conclusions. SS of BPI changed only for Group A patients – N was completely replaced by NT in 2019. For Group B patients N remained SS of choice. The establishing of new SS was influenced by four factors (time, anatomy of injury, donor nerves, radiological findings). The factors being processed, allowed us to define optimal time, effective donors and non-reliability of radiology at BPI. We state that it is only matter of own experience, based on the thorough analysis of the technique, that brings positive outcomes after new SS has been adopted. |
| Document Type: | Article |
| File Description: | application/pdf |
| Language: | Ukrainian |
| ISSN: | 2663-9084 2663-9092 |
| Access URL: | http://theunj.org/article/view/248108 |
| Rights: | CC BY |
| Accession Number: | edsair.scientific.p..f2c0b6d86da45f4d17969e5d63e5168c |
| Database: | OpenAIRE |
| ISSN: | 26639084 26639092 |
|---|