Academic Journal
Enteral tolerance in critically ill patients (literature review)
| Τίτλος: | Enteral tolerance in critically ill patients (literature review) |
|---|---|
| Συγγραφείς: | Maltseva, L.O., Mishchenko, О.О., Kutovyi, A.B., Mosentsev, M.F., Lisnycha, V.M., Kazimirova, N.A. |
| Πηγή: | МЕДИЦИНА НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ; Том 16, № 1 (2020); 36-44 МЕДИЦИНА НЕОТЛОЖНЫХ СОСТОЯНИЙ; Том 16, № 1 (2020); 36-44 EMERGENCY MEDICINE; Том 16, № 1 (2020); 36-44 |
| Στοιχεία εκδότη: | Natural Person-entreprenuer Zaslavsky O.Yu., 2020. |
| Έτος έκδοσης: | 2020 |
| Θεματικοί όροι: | энтеральное питание, толерантность, непереносимость, желудочно-кишечные расстройства, диарея, обзор, enteral nutrition, tolerance, intolerance, gastrointestinal disorders, diarrhea, review, ентеральне харчування, толерантність, непереносимість, шлунково-кишкові розлади, діарея, огляд |
| Περιγραφή: | Энтеральное питание (ЭП) у критических пациентов лучше поддерживает структуру и функцию слизистой оболочки желудочно-кишечного тракта (ЖКТ), чем парентеральное питание. Трудности и осложнения, связанные с ЭП, включают нарушение обмена веществ, желудочно-кишечные осложнения. Независимо от пути введения ЭП желудочно-кишечные расстройства могут быть вызваны основным заболеванием, режимом механической вентиляции, приемом медикаментозных препаратов и т.д. Большую роль играет кишечная непереносимость ЭП. Механизмы расстройств со стороны ЖКТ у критически больных и послеоперационных пациентов можно классифицировать как недостаточность слизистых барьеров, ослабление перистальтики, атрофию слизистой оболочки кишечника, уменьшение кишечной ткани, связанной с лимфатической системой, и т.д. Чтобы избежать осложнений со стороны ЖКТ, ЭП следует начинать с небольшого количества питательной смеси и постепенно увеличивать объем. Меры по снижению риска рефлюкса и аспирации включают: подъем головного конца кровати (от 30 до 45°), переключение на постоянное введение ЭП, введение прокинетиков или наркотических антагонистов для повышения моторики ЖКТ, переключение ЭП на постпилорический путь. Важен контроль движения кишечника. Как критерии диареи используются частота дефекации > 3–5 раз в сутки или объем дефекации > 200–300 г/сут. Длительная диарея может вызвать: уменьшение объема циркулирующей крови; метаболический ацидоз с потерей электролитов и бикарбоната путем выведения большого количества пищеварительных соков; нарушения электролитного баланса с потерей калия, магния, цинка; контаминацию хирургических ран и пролежней, увеличение смертности. Важно установить причину диареи, которая часто возникает после начала ЭП в зависимости от методов введения, количества, скорости потока, типа формулы питательной смеси. Меры по профилактике диареи, связанной с ЭП, включают: переход с прерывистой инфузии на постоянную; изменение маршрута кормления с постпилорического на желудочный; детальную настройку агентов, улучшающих перистальтику ЖКТ; применение фитотерапии или противодиарейных препаратов; изменение типа формулы ЭП, которая должна включать пищевые волокна, гипоосмотический раствор, пептид в качестве источника азота; не должна содержать жир, лактозу или молочный белок. К предполагаемым причинам и факторам риска диареи, не связанной с ЭП, относят: передозировку гиперосмотического препарата; применение антибиотиков широкого спектра действия; псевдомембранозный энтерит, вызванный Clostridioides (Clostridium difficile); воспалительные заболевания кишечника; трансплантацию гемопоэтических стволовых клеток; применение противоопухолевых препаратов; лихорадку или переохлаждение; наличие инфекции; гипоальбуминемию; сепсис; синдром полиорганной недостаточности; предыдущее общее парентеральное питание. ЭП не следует без необходимости останавливать, а необходимо продолжать в небольших количествах. Если диарея не разрешается при соответствующем лечении, ЭП должно быть прекращено или прервано и начато парентеральное питание. Ентеральне харчування (ЕХ) у критичних пацієнтів краще підтримує структуру та функцію слизової оболонки шлунково-кишкового тракту (ШКТ), ніж парентеральне харчування. Труднощі та ускладнення, пов’язані з ЕХ, включають порушення обміну речовин, шлунково-кишкові ускладнення. Незалежно від шляху введення ЕХ шлунково-кишкові розлади можуть бути викликані основним захворюванням, режимом штучної вентиляції, прийомом лікарських препаратів і т.д. Велику роль відіграє кишкова непереносимість ЕХ. Механізми розладів ШКТ у критичних хворих та післяопераційних пацієнтів можна класифікувати як недостатність слизових бар’єрів, послаблення перистальтики, атрофію слизової оболонки кишечнику, зменшення кишкової тканини, пов’язаної з лімфатичною системою, і т.д. Щоб уникнути ускладнень з боку ШКТ, ЕХ слід починати з невеликої кількості поживної суміші та постійно збільшувати об’єм ЕХ. Заходи для зменшення ризику рефлюкса та аспірації включають: піднятий головний кінець ліжка (від 30 до 45°), переведення на постійне введення ЕХ, введення прокінетиків або наркотичних антагоністів для підвищення моторики ШКТ, переведення ЕХ на постпілоричний шлях. Важливо контролювати перистальтику кишечника. Як критерій діареї враховується частота дефекації > 3–5 разів на добу або об’єм дефекації > 200–300 г/добу. Тривала діарея може викликати: зменшення об’єму циркулюючої крові; метаболічний ацидоз із втратою електролітів та бікарбоната шляхом виведення великої кількості травних соків; порушення електролітного балансу з втратою калію, магнію, цинку; контамінацію хірургічних ран і пролежнів, збільшення смертності. Важливо встановити причину діареї, остання часто виникає після початку ЕХ залежно від методів введення, кількості, швидкості потоку, типу формули поживної суміші. Заходи щодо профілактики діареї, пов’язаної з ЕХ, включають: переведення з періодичної інфузії на постійну, зміну маршруту годування з постпілоричного на шлунковий, детальну настройку агентів, що покращують перистальтику ШКТ; застосування фітотерапії або протидіарейних препаратів; зміну типу формули ЕХ, яка повинна містити харчові волокна, гіпоосмолярний розчин, пептид як джерело азоту, не повинна містити жир, лактозу або молочний білок. До можливих причин і факторів ризику діареї, не пов’язаної з ЕХ, відносять: передозування гіперосмолярного препарату; застосування антибіотиків широкого спектра дії; псевдомембранозний ентерит, викликаний Clostridioides (Clostridium) difficile; запальні захворювання кишечника; трансплантацію гемопоетичних стовбурових клітин; застосування протипухлинних препаратів; лихоманку або переохолодження; наявність інфекції; гіпоальбумінемію; сепсис; синдром поліорганної недостатності; попереднє загальне парентеральне харчування. ЕХ не слід без необхідності зупиняти, продовжувати в невеликих кількостях. Якщо діарея не припиняється при відповідному лікуванні, ЕХ повинно бути припинено та розпочато парентеральне харчування. Enteral nutrition (EN) in critically ill patients better supports the structure and function of the gastrointestinal mucosa than parenteral nutrition. Difficulties and complications associated with EN include metabolic disorders, gastrointestinal complications. Regardless of the route of administration, gastrointestinal disorders can be caused by underlying disease, mechanical ventilation mode, use of certain medicines. Intestinal intolerance of EN is of particular importance. Mechanisms responsible for gastrointestinal disorders can be classified as mucous membrane insufficiency, decreased peristalsis, gastrointestinal mucous membrane atrophy, and intestinal tissue reduction related to lymphatic system. In order to avoid gastrointestinal complications, EN should be started with a small amount of nutritional mixture, and the volume should be increased gradually. Measures to reduce the risk of aspiration include: head elevation (from 30 to 45°), switching to continued administration of EN, administration of prokinetic agents or opioid antagonists in order to increase gastrointestinal motility, postpyloric feeding. As diarrhea criteria, frequency of defecations (more then 3–5 per day) or amount of faeces (more than 200–300 g per day) are used. Prolonged diarrhea can cause: blood volume reduction; metabolic acidosis due to loss of electrolytes and bicarbonate; electrolyte imbalance with the loss of potassium, magnesium, zinc; contamination of surgical wounds and pressure ulcers; increased mortality. It is important to establish the cause of diarrhea, which often occurs after EN initiation and depends on the route, amount and rate of administration. Measures to prevent diarrhea associated with EN are as follows: shift from intermittent to continued infusion; changing the route of administration from postpyloric to gastric one; thoughtful selection of prokinetic agents; use of phytotherapy and antidiarrheals; formula must include fibers, hypoosmolar solution, peptide as a source of nitrogen, and should not include fat, lactose or milk proteins. Causes and factors of diarrhea that is not associated with EN: hyperosmolar medicine overdose; use of broad spectrum antibiotics; pseudomembranous enteritis caused by Clostridioides (Clostridium difficile); inflammatory bowel diseases; bone marrow transplantation; application of antitumor agents; fever or hypothermia; infection; hypoalbuminemia; sepsis; multiple organ dysfunction syndrome. EN should not be terminated without serious reasons and should be continued in a small amount. If diarrhea is not resolved despite appropriate treatment, EN should be stopped or interrupted, and parenteral nutrition must be initiated. |
| Τύπος εγγράφου: | Article |
| Περιγραφή αρχείου: | application/pdf |
| Γλώσσα: | Russian |
| ISSN: | 2224-0586 2307-1230 |
| Σύνδεσμος πρόσβασης: | http://emergency.zaslavsky.com.ua/article/view/196927 |
| Rights: | CC BY |
| Αριθμός Καταχώρησης: | edsair.scientific.p..e7a9dce380e10f919f5b951b02b34ae8 |
| Βάση Δεδομένων: | OpenAIRE |
| ISSN: | 22240586 23071230 |
|---|