Academic Journal
Diagnosis and treatment of fecal incontinence after surgical correction of congenital anocolorectal pathology in children
| Τίτλος: | Diagnosis and treatment of fecal incontinence after surgical correction of congenital anocolorectal pathology in children |
|---|---|
| Πηγή: | PAEDIATRIC SURGERY. UKRAINE; No. 2(75) (2022): Paediatric surgery (Ukraine); 66-76 ХИРУРГИЯ ДЕТСКОГО ВОЗРАСТА; № 2(75) (2022): Paediatric surgery (Ukraine); 66-76 Хірургія дитячого віку; № 2(75) (2022): Хірургія дитячого віку (Україна); 66-76 |
| Στοιχεία εκδότη: | Group of Companies MedExpert, LLC, 2022. |
| Έτος έκδοσης: | 2022 |
| Θεματικοί όροι: | болезнь Гиршпрунга, fecal incontinence, анальна інконтиненція, аноректальні мальформації, anorectal malformations, children, аноректальные мальформации, діти, анальная инконтиненция, дети, хвороба Гіршпрунга, 3. Good health, Hirschsprung's disease |
| Περιγραφή: | Недержание кала у детей является серьезной медико-социальной проблемой. Анальная инконтиненция (АИ) приводит к серьезным ограничениям развития ребенка и социальной адаптации. Детские хирурги преимущественно имеют дело с механическим типом АИ, возникающим после хирургической коррекции аноректальных мальформаций (АРМ) или болезни Гиршпрунга (БГ). Нарушение контроля дефекации, по данным литературы, наблюдается у 53-89% больных, перенесших операции по поводу АРМ и БГ. Цель - установить причины возникновения и эффективность предлагаемого комплексного лечения АИ у детей, оперированных по поводу БГ и АРМ. Материалы и методы. Проведено клиническое обследование и лечение 92 детей с врожденной патологией дистальных отделов толстой кишки и заднего прохода (55 (59,78%) больных с БГ и 37 (40,22%) с АРМ) на базе клиники детской хирургии Ивано-Франковского национального медицинского университета. Среди обследованных детей было 64 мальчика и 28 девочек (соотношение - 2,29:1). В возрастном аспекте среди первично оперированных преобладали новорожденные и дети первого года жизни – 57 (61,95%) детей. АИ разной степени тяжести обнаружена у 48 (52,17%) больных, оперированных по поводу БГ и АРМ в разные сроки после хирургической коррекции - от 6 месяцев до 3 лет. Изучены виды, причины и степень тяжести АИ у каждого ребенка. Кроме общепринятых клинических и инструментальных исследований, больным выполнены аноскопия и ректоскопия, ультразвуковое трансанальное исследование, аноректальная манометрия. Тяжесть АИ оценивали по шкале S.D. Wexner. Результаты. АИ возникла у 34 (70,8%) детей после коррекции БГ и у 14 (29,2%) больных после операций по поводу АРМ. Истинная АИ наблюдалась у 33 (68,75%) детей. Псевдоинконтиненция отмечалась у 15 (31,25%) пациентов, чаще - у пациентов, оперированных по поводу БГ. Для консервативного лечения больных с АИ в клинике внедрена программа управления кишечником. У 24 (50,0%) больных, лечившихся по этой программе, существенно улучшился контроль дефекации, достоверно снизился индекс тяжести инконтиненции по шкале S.D. Wexner. При истинной АИ, вызванной серьезными повреждениями анальных сфинктеров, выполнялась миниинвазивная хирургическая коррекция послеоперационной недостаточности или врожденного дефекта внутреннего сфинктера заднего прохода с применением объемообразующего импланта у 14 (29,2%) детей. Непосредственные и отдаленные результаты операции были хорошими, что выражалось в улучшении контроля дефекации, достоверном повышении базального давления и снижении индекса тяжести инконтиненции. Выводы. Тактика лечения анальной инконтиненции зависит от причины ее возникновения и степени тяжести. Внедрение программы управления кишечником позволяет значительно улучшить контроль дефекации и повысить качество жизни пациентов. При недостаточности внутреннего анального сфинктера эффективна миниинвазивная коррекция путем анальной подслизистой имплантации объемообразующего геля. Исследование выполнено в соответствии с принципами Хельсинкской декларации. Протокол исследования одобрен Локальным этическим комитетом участвующего учреждений. На проведение исследований получено информированное согласие родителей детей. Авторы заявляют об отсутствии конфликта интересов. Нетримання калу в дітей є серйозною медико-соціальною проблемою. Анальна інконтиненція (АІ) призводить до серйозних обмежень розвитку дитини та соціальної адаптації. Дитячі хірурги переважно мають справу з механічним типом АІ, що виникає після хірургічної корекції аноректальних мальформацій (АРМ) або хвороби Гіршпрунга (ХГ). Порушення контролю дефекації, за даними літератури, спостерігається у 53-89% хворих, які перенесли операції з приводу АРМ та ХГ. Мета - виявити причини виникнення та ефективність запропонованого комплексного лікування АІ у дітей, оперованих із приводу ХГ та АРМ. Матеріали та методи. Проведено клінічне обстеження та лікування 92 дітей з вродженою патологією дистальних відділів товстої кишки та відхідника (55 (59,78%) хворих з ХГ та 37 (40,22%) з АРМ) на базі клініки дитячої хірургії Івано-Франківського національного медичного університету. Серед обстежених дітей було 64 хлопчики і 28 дівчат (співвідношення - 2,29:1). У віковому аспекті серед первинно прооперованих переважали новонароджені та діти першого року життя – 57 (61,95%) хворих. АІ різного ступеня тяжкості виявлено в 48 (52,17%) хворих, оперованих із приводу ХГ та АРМ у різні терміни після хірургічної корекції - від 6 місяців до 3 років. Вивчено види, причини та ступінь тяжкості АІ в кожної дитини. Крім загальноприйнятих клінічних та інструментальних досліджень, хворим виконано аноскопію та ректоскопію, трансанальне ультразвукове дослідження, аноректальну манометрію. Тяжкість АІ оцінено за шкалою S.D. Wexner. Результати. АІ виникла в 34 (70,8%) дітей після корекції ХГ та у 14 (29,2%) хворих після операцій з приводу АРМ. Справжня АІ відмічалася в 33 (68,75%) дітей. Псевдоінконтиненція спостерігалася в 15 (31,25%) пацієнтів, частіше - у пацієнтів, оперованих із приводу ХГ. Для консервативного лікування у 24 (50,0%) хворих з АІ в клініці впроваджено програму управління кишечником. У всіх дітей, яких лікували за цією програмою, суттєво поліпшився контроль дефекації, достовірно знизився індекс тяжкості інконтиненції за шкалою S.D. Wexner. При справжній АІ, зумовленій серйозними ушкодженнями анальних сфінктерів, виконувалася мініінвазивна хірургічна корекція післяопераційної недостатності або вродженого дефекту внутрішнього сфінктера заднього проходу із застосуванням об’ємоутворювального імпланта в 14 (29,17%) дітей. Безпосередні та віддалені результати операції були добрими, що виражалося в поліпшенні контролю дефекації, достовірному підвищенні базального тиску та зниженні індексу тяжкості інконтиненції. Висновки. Тактика лікування анальної інконтиненції залежить від причини її виникнення та ступеня тяжкості. Впровадження програми управління кишечником дає змогу суттєво поліпшити контроль дефекації та підвищити якість життя пацієнтів. У разі недостатності внутрішнього анального сфінктера ефективною є мініінвазивна корекція шляхом анальної підслизової імплантації об’ємоутворюючого гелю. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної в роботі установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків дітей. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів. Fecal incontinence (FI) in children is a serious medical and social problem. FI leads to severe limitations in a child’s development and social adaptation. Pediatric surgeons mainly deal with the mechanical type of FI that occurs after surgical correction of anorectal malformations (ARM) or Hirschsprung's disease (HD). Violation of defecation control is observed in 53-89% of patients who underwent surgery for ARM and HD. Purpose - to study the causes and effectiveness of the proposed complex treatment of FI in children operated on for HD and ARM. Materials and methods. Clinical examination and treatment of 92 children with congenital pathology of the distal colon and anus (55 (59.78%) patients with HG and 37 (40.22%) with ARM) was carried out at the Pediatric Surgery Clinic of Ivano-Frankivsk National Medical University. Among the surveyed children were 64 boys and 28 girls (ratio - 2.29:1). In terms of age, newborns and children of the first year of life predominated among those who underwent primary surgery - 57 (61.95%) children. FI of varying severity was detected in 48 (52.17%) patients operated on for HD and ARM at different terms after surgical correction - from 6 months to 3 years. The types, causes, and severity of FI in each child were studied. In addition to conventional clinical and instrumental studies, patients underwent anoscopy and rectoscopy, transanal ultrasound, anorectal manometry. The severity of AI was assessed on a S.D. Wexner score. Results. FI occurred in 34 (70.8%) children after HD correction and in 14 (29.2%) patients after ARM surgery. True FI was found in 33 (68.75%) children. Pseudoincontinence was detected in 15 (31.25%) patients it was more common in patients operated on for HD. For conservative treatment of patients with FI a Bowel Management Program was implemented. In 24 (50.0%) patients treated according to this program, the control of defecation was significantly improved, the incontinence severity index was significantly reduced according to the Wexner score. In true AI due to severe anal sphincter damage, we performed minimally invasive surgical correction of postoperative insufficiency or congenital defect of the internal sphincter of the anus using a volume-forming implant in 14 (29.17%) children. Immediate and long-term results of the operation were good, which was reflected in improved control of defecation, a significant increase of basal pressure and a decrease of the incontinence severity index. Conclusions. Tactics of the FI treatment depends on the cause and severity. The implementation of the Bowel Management Program can significantly improve the control of defecation and improve the quality of life of patients. In case of insufficiency of the internal anal sphincter, minimally invasive correction by anal submucosal implantation of a volume-forming gel is effective. The research was carried out in accordance with the principles of the Helsinki Declaration. The study protocol was approved by the Local Ethics Committee of the participating institution. The informed consent of the patient was obtained for conducting the studies. No conflict of interests was declared by the authors. |
| Τύπος εγγράφου: | Article |
| Περιγραφή αρχείου: | application/pdf |
| Γλώσσα: | Ukrainian |
| ISSN: | 2304-0041 2521-1358 |
| Σύνδεσμος πρόσβασης: | http://psu.med-expert.com.ua/article/view/261138 |
| Rights: | CC BY NC |
| Αριθμός Καταχώρησης: | edsair.scientific.p..c7d651f18c0a6cd0082cc47d4d660321 |
| Βάση Δεδομένων: | OpenAIRE |
| ISSN: | 23040041 25211358 |
|---|