Academic Journal
Social Forecasting and Elusive Reality: Our World as a Social Construct
| Τίτλος: | Social Forecasting and Elusive Reality: Our World as a Social Construct |
|---|---|
| Πηγή: | Anthropological Measurements of Philosophical Research; No. 22 (2022); 67-79 Антропологические измерения философских исследований; № 22 (2022); 67-79 Антропологічні виміри філософських досліджень; № 22 (2022); 67-79 |
| Στοιχεία εκδότη: | Ukrainian State University of Science and Technologies, 2022. |
| Έτος έκδοσης: | 2022 |
| Θεματικοί όροι: | future, соціальна реальність, human being, social reality, social forecasting, 05 social sciences, 06 humanities and the arts, соціальний конструктивізм, майбутнє, соціальне прогнозування, social constructionism, 0602 languages and literature, social constructivism, соціальний конструкціонізм, social world, 0501 psychology and cognitive sciences, людина, соціальний світ |
| Περιγραφή: | Мета. У статті зроблено спробу дослідити конструктивістський підхід до соціального світу та його імплікації в контексті соціального прогнозування. Теоретичний базис. Із використанням методології природничих наук більшість передбачень і прогнозів не в змозі охопити всю різноманітність і мінливість майбутнього. Постмодерне тлумачення реальності дало поштовх до розвитку нових підходів до неї. Конструктивістський підхід до соціальної реальності почав конкурувати з есенціалістським підходом, у якому людина "визначена онтологічно". Якщо в рамках есенціалістського підходу індивіди втрачають свою суб’єктність, то в рамках конструктивізму вони постають як ті, хто визначає власний спосіб життя, хто формує та трансформує власне суспільство. Соціальний конструктивізм стверджує, що реальність – це набір ментальних конструктів, що вона, зрештою, є текстом. Радикальний конструктивізм трактує реальність як певну систему значень, підкреслюючи артефактні аспекти цієї реальності. Інтерпретація поведінки соціальних акторів ґрунтується на способах розуміння, прийнятих у цьому суспільстві, і не має онтологічної універсальності. Творці соціального простору також є його творіннями. Наукова новизна. У рамках постмодерного підходу до реальності особливої актуальності набуває прогнозування другого порядку, або прогнозування прогнозування. Спостерігачі-прогнозисти повинні бути залучені до прогнозування як частина єдиного процесу. На цьому етапі творець прогнозів має усвідомити себе частиною великої системи, частиною світу, який він/вона спостерігає (і фактично створює). Ситуація кардинально змінюється: той, хто прогнозує, змушений взяти на себе відповідальність за власні спостереження. Це зрештою призводить до "гуманізації" прогнозування. Оперуючи в сучасному світі, сповненому невизначеності, непередбачуваності й турбулентності, сучасні дослідники майбутнього повинні зважати на потужні соціальні конструкти реальності. Висновки. Соціальне прогнозування має бути "вбудоване" в більш широкий контекст, що потребує спільних зусиль філософів, футурологів, істориків, психологів, соціологів, політологів, релігієзнавців, антропологів тощо. Для розробки перспективних сценаріїв майбутнього необхідно дати відповідь на запитання "Чому?", що є завданням філософськи орієнтованого дослідження, оскільки без цієї відповіді ми матимемо справу лише з наслідками, і реалізація негативних сценаріїв буде відтворювати себе в нових соціокультурних та історичних умовах. Розуміння "Чому?" надає можливість перебувати в потоці трансформацій. Дослідження глибинних психічних процесів усіх акторів соціальних змін, багатовимірний вплив на трансформацію соціальних конструктів може поступово розширити відповідь на запитання "Чому?", що спричинить позитивні зміни і, відповідно, дозволить створити плідні проєкти майбутнього та сформувати ефективні стратегії поведінки, які відповідатимуть бажаному рівню розвитку суспільства. Purpose. The paper attempts to investigate the constructivist approach to the social world and its implications for social forecasting. Theoretical basis. Social forecasting is mainly based on the idea that a human is "determined ontologically". Using the methodology of the natural sciences, most predictions and forecasts fail to encompass all the multiplicity and variability of the future. The postmodern interpretation of reality gave impetus to the development of the new approaches to it. A constructivist approach to social reality began to compete with essentialism. Social constructivism asserts that reality is a set of mental constructs, that it is ultimately a text. Radical constructivism interprets reality as a specific system of meanings emphasizing the artifact aspects of our reality. An interpretation of the social actors’ behavior is based on the ways of understanding accepted in a given society/community and do not possess ontological universality. The creators of social space are also its creations. Originality. Within the framework of the postmodern approach to reality, the second-order forecasting, or forecasting of forecasting, is particularly relevant. That means that the observers-forecasters must be included in the forecast as a part of one-unified process. At this stage, a forecaster must realize that he/she is a part of a larger system, a part of the world he/she observes (and actually creates). The situation changes dramatically – the forecaster is forced to take responsibility for his/her own observations. This ultimately leads to the "humanization" of forecasting. Acting in our world full of uncertainty, unpredictability, and turbulence, modern researchers of the future should be mindful of powerful social constructs of reality. Conclusions. Social forecasting should be embedded in a wider context, which requires a joint effort of philosophers, foresight practitioners, historians, psychologists, sociologists, political scientists, religious scholars, anthropologists, etc. To develop promising visions and scenarios of the future, it is necessary to answer the question "Why?", which is the task of philosophically oriented research, because without this answer, we will deal with the consequences; and the implementation of the negative scenarios will reproduce itself in new socio-cultural and historical conditions. An in-depth understanding of this "Why?" provides opportunities to be in the flow of transformations. The study of the deep mental processes of the actors of social changes, the multidimensional influence on the transformation of social structures can gradually expand an answer to the question "Why?", that can cause positive changes and, accordingly, allow to create fruitful projects of the future and form effective behavioral strategies that correspond to the desired level of social development. |
| Τύπος εγγράφου: | Article |
| Περιγραφή αρχείου: | application/pdf |
| Γλώσσα: | English |
| ISSN: | 2227-7242 2304-9685 |
| Σύνδεσμος πρόσβασης: | http://ampr.diit.edu.ua/article/view/271332 |
| Rights: | CC BY |
| Αριθμός Καταχώρησης: | edsair.scientific.p..00ff3aae72882dbdcbe78e3f17ccfa1e |
| Βάση Δεδομένων: | OpenAIRE |
| ISSN: | 22277242 23049685 |
|---|