| Περιγραφή: |
У статті досліджено нормативно-правове забезпечення соціального захисту населення в Україні. Доведено, що соціальний захист населення в Україні є системою заходів правового, соціально-економічного та організаційного характеру, що гарантується і реалізовується державою для забезпечення гідного життя, матеріальної забезпеченості на рівні стандартів сучасного розвитку суспільства й вільного розвитку людини. У зв'язку з повномасштабним вторгненням на територію України та введенням воєнного стану дана тема є актуальною та набуває особливого значення, адже війна створює нові виклики та потреби для громадян. Уряд України та міжнародні організації активно працюють над забезпеченням соціальної підтримки для постраждалих від війни. Автор класифікує нормативно-правові акти у сфері соціального захисту на чотири групи та визначає поняття нормативно-правового забезпечення соціального захисту населення в Україні як сукупность нормативно-правових актів різної юридичної сили, які забезпечують належне функціонування та розвиток системи соціального захисту населення в Україні, суб'єктний склад правовідносин, контроль та відповідальність за порушення у цій сфері тощо. Особливу увагу приділено важливості ратифікації Україною нормативно-правових актів ЄС для подальшої адаптації національного соціального законодавства до європейських стандартів та спрямування зусиль Кабінету Міністрів України на повну адаптацію національного законодавства в соціальній сфері до європейських стандартів, визначених багатосторонніми міжнародними інструментами Ради Європи. Акцентовано на проблемах переходу від радянської моделі соціального захисту (домінування пільг і соціальних виплат, які часто підміняють належний рівень заробітної плати й матеріального забезпечення) до європейської моделі (домінування соціальних послуг і соціальної роботи, спрямованих на підтримку соціально найуразливіших категорій осіб, що опинилися в складних життєвих обставинах) й конструювання розвитку системи соціального захисту населення в Україні. Виокремлюються три концептуальні підходи до проблеми кодифікації соціально-забезпечувального законодавства України: 1) розробка та прийняття надгалузевого Соціального кодексу України; 2) підготовка галузевого Кодексу соціального забезпечення (захисту) України; 3) створення низки кодифікаційних актів. |