| Περιγραφή: |
Стаття присвячена дослідженню порядку застосування санкцій у праві соціального забезпечення, виокремленню його видів та формулюванню науково-обґрунтованих пропозицій щодо розуміння їх змісту. Встановлено, що у праві соціального забезпечення застосовуються два види проваджень щодо застосування санкцій: безспірне та судове. Безспірне застосування санкцій у праві соціального забезпечення є превалюючим, хоча й менш ефективним. Доведено, що саме добровільність реалізації санкцій правопорушником, є ключовою при характеристиці безспірного порядку застосування санкцій у праві соціального забезпечення. Безспірне застосування санкцій у праві соціального забезпечення характеризується тим, що здійснюється в рамках процедурних відносин соціально зобов’язаним суб’єктом, який реалізовував право на соціальний захист особи (сім’ї). У статті йдеться, що безспірний порядок застосування санкцій у праві соціального забезпечення для соціально зобов’язаних суб’єктів не характерний. Встановлено, що судовий порядок застосування санкцій у праві соціального забезпечення характеризується тим, що реалізується в рамках процесуальних відносин, а рішення про застосування санкцій приймається судом у порядку, визначеному процесуальним законодавством. Судовий порядок застосування санкцій у праві соціального забезпечення з огляду на його процесуальну форму характеризується стадійністю, яка розпочинається відмовою порушника від добровільного виконання зобов’язання чи зволікання з його виконанням і завершується примусовим виконанням рішення про застосування санкцій у праві соціального забезпечення. Доведено, що перший етап є факультативним, оскільки у разі притягнення до відповідальності соціально зобов’язаного суб’єкта позасудовий порядок вирішення спору не є обов’язковим перед зверненням до суду. Своєю чергою, законодавчо визначена процедура застосування санкцій до управомочених осіб (зокрема, правопоновлюючих) визначена альтернативно, як стягнення на підставі рішень компетентного суб’єкта чи у судовому порядку. Встановлено, що названа альтернатива є суто теоретичною, оскільки соціально зобов’язані суб’єкти віддають перевагу безспірному порядку застосування санкцій і лише у разі його неефективності – звертаються до суду. |