| Description: |
Розвиток інклюзивної освіти в Україні потребує не лише створення організаційних та методичних умов, а й усвідомлення етичного виміру взаємодії з дітьми з особливими освітніми потребами. Саме етична складова визначає якість педагогічного супроводу, забезпечує дотримання прав дитини, формує культуру толерантності та поваги в шкільному середовищі, що робить проблему особливо актуальною в умовах сучасних трансформацій системи освіти. Стаття спрямована на теоретичне обґрунтування етичних засад соціально-педагогічного супроводу дітей з особливими освітніми потребами (ООП) та визначення перспектив їх упровадження у практику закладів загальної середньої освіти. Особливий акцент робиться на формуванні у педагогів, соціальних педагогів етичної компетентності, що забезпечує рівність, повагу до гідності, недискримінацію й толерантність у процесі інклюзивного навчання. Встановлено, що етична складова інклюзивної освіти охоплює визнання унікальності кожної дитини, захист її прав та інтересів, дотримання конфіденційності, розвиток атмосфери прийняття у класному колективі та профілактику дискримінаційних практик. Доведено, що головними етичними проблемами залишаються баланс між рівністю та справедливістю, дилеми конфіденційності, узгодження інтересів дитини, родини й школи, а також подолання стереотипів у середовищі однолітків. |