| Περιγραφή: |
Стаття присвячена дослідженню особливостей спеціальних норм щодо зарахування зустрічних вимог. Проаналізовано специфіку зарахування зустрічних вимог у разі заміни кредитора, у відносинах факторингу, у договірних зобов’язаннях про передання майна в оплатне коритування, у заставних правовідносинах. Звернено увагу на те, що під час заміни кредитора у разі реалізації боржником пред’явлення зустрічної вимоги до зарахування первісному кредитору страждають інтереси нового кредитора. У відносинах факторингу боржник має право зарахувати свої грошові вимоги, що ґрунтуються на договорі боржника з клієнтом, які виникли у боржника до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові. Зарахування зустрічних вимог передбачено також для відносин найму, оренди, лізингу, в яких користувач має право зарахувати свої витрати, здійснені ним на капітальний ремонт або поліпшення речі в рахунок орендної плати, що цілком відповідає загальним умовам про зарахування (зустрічність, однорідність та безспірність вимог, настання строку виконання). Схожі права є в орендаря державного чи комунального майна (на зарахування витрат на капітальний ремонт) та лізинготримувача (на зарахування вартості витрат на поліпшення об’єкту лізингу до складу лізингових платежів). Однак в цих правовідносинах право на зарахування обмежується згодою кредитора. Обґрунтовано висновок, що зарахування зустрічних вимог має ширше застосування, ніж суто для припинення зобов’язання, оскільки в певних випадках наявні у кредитора активи боржника спрямовуються на задоволення кредиторських вимог (в заставних правовідносинах) чи збільшення статутного капіталу (у корпоративних правовідносинах), чим досягається економія руху грошових коштів. |