| Περιγραφή: |
У статті здійснено комплексне дослідження етико-правових детермінант впровадження штучного інтелекту (ШІ) у сферу виконавчого провадження. Проаналізовано сучасний стан цифрової трансформації сфери примусового виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів, розкрито переваги та ризики автоматизації виконавчих процедур. Авторами статті узагальнено європейські підходи до етичного регулювання ШІ, зокрема у контексті забезпечення прав людини, судової незалежності, прозорості алгоритмів і збереження процесуальної автономії виконавця. Розглянуто приклади застосування ШІ у виконавчій діяльності, зокрема предиктивну аналітику, автоматизоване складання документів, персоналізовані повідомлення боржникам, цифрові платіжні рішення, а також інструменти для оцінки та опису арештованого майна. Виокремлено ключові виклики, пов’язані з ризиком алгоритмічної упередженості, зниженням ролі людини (виконавця), посиленням системних помилок та проблематикою відповідальності за наслідки використання ШІ. Особливу увагу авторами приділено необхідності збереження балансу між технологічною ефективністю та правовладдям, розкрито потенціал смарт-контрактів і блокчейн-технологій у сфері примусового виконання. Аргументовано, що автоматизовані рішення мають підлягати верифікації людиною (виконавцем), а сам ШІ повинен відігравати допоміжну, а не замінюючу функцію. Сформульовано висновок про необхідність створення нормативно-етичної моделі запровадження ШІ, заснованої на принципах законності, справедливості, прозорості та персональної відповідальності суб’єктів. Обґрунтовано потребу у фаховій підготовці виконавців до роботи з цифровими інструментами та закладено концептуальні орієнтири для модернізації правового регулювання у сфері виконавчого провадження в умовах цифрової доби. |