| Description: |
У статті здійснено методологічне обґрунтування впровадження освітніх технологій у сфері біологічної безпеки в умовах воєнного стану. Показано, що повномасштабна агресія російської федерації трансформувала біобезпеку з вузькофахового медичного питання у міждисциплінарний вектор гібридної загрози, що охоплює сфери цивільного захисту, охорони здоров'я, освітнього менеджменту та інформаційної протидії. Окреслено зміст і функції біобезпеки як багаторівневої системи, структурованої за сегментами моніторингу, нормативного регулювання, кадрового забезпечення, наукового аналізу й інституційної координації. Визначено новітні біологічні ризики як свідомі компоненти гібридної стратегії ворога, що реалізуються через руйнування інфраструктури, блокування доступу до медичних ресурсів і поширення дезінформації. Обґрунтовано критичну необхідність перегляду освітніх підходів до формування біобезпекової компетентності. Здійснено аналіз сучасного стану нормативно-кваліфікаційної рамки фахівця у сфері біобезпеки та виявлено її фрагментарність. Представлено оновлений профіль фахівця, що включає знання з вірусології, ризик-аналізу, міжнародного гуманітарного права, кризової комунікації та міждисциплінарної взаємодії. Систематизовано логіку формування біобезпекової компетентності в освітньому процесі на основі концепту послідовного професійного зростання. Окрема увага приділена інтеграції трьох типів освітніх технологій – проблемно-орієнтованого, симуляційного та цифрового навчання – у цілісну систему кризової фахової підготовки. Показано, що саме така триєдина модель дозволяє сформувати компетентного фахівця, здатного діяти в умовах багатофакторного ризику, оперативного дефіциту й інформаційної нестабільності. Зроблено висновок про необхідність інституціоналізації біобезпекової освіти як пріоритетного напряму державної кадрової політики у сфері національної безпеки. |