| Περιγραφή: |
Постановка проблеми. Питання подвійного громадянства в Україні на тлі неоднозначного його конституційно-правового регулювання, порівняно значного фактичного поширення подвійного громадянства серед громадян України та гострої суспільно-політичної полеміки з даного приводу виявляють необхідність аналізу проблем і перспектив розвитку біпатризму в Україні. Для вирішення поставлених задач було використано такі методи наукового пізнання, як формально-юридичний, порівняльно-правовий, системно-структурний, логіко-семантичний та інші. Метою роботи є поглиблений аналіз теоретичних положень і конституційно-правових засад біпатризму в Україні, визначення його основних рис, характеристика переваг і недоліків визнання біпатризму в існуючих соціально-політичних реаліях, а також обґрунтування перспективних напрямків правового регулювання біпатризму в Україні. Результат. Встановлено, що до вирішення проблеми подвійного громадянства має застосовуватись виважений, комплексний підхід з урахуванням очікуваних позитивних і негативних наслідків впровадження обраної державної політики у даній сфері як для національної безпеки України, так і для правового статусу її громадян. Подвійне громадянство, як об’єктивне політико-правове явище, має дістати законодавчого визнання, не заохочуючи біпатризм, а чітко встановлюючи підстави та порядок правомірного набуття подвійного громадянства, його правові наслідки. Важливим завданням держави є цілеспрямована протидія причинам і умовам, які сприяють біпатризму, зниження його привабливості для громадян – перш за все, шляхом покращення безпекової та соціально-економічної ситуації в Україні, проведення патріотичного та правового виховання населення. Висновки. Обґрунтовано, що в Україні подвійне громадянство повинно допускатись лише на підставі міжнародних договорів України з іншими державами, які мають ухвалюватися з урахуванням суспільних запитів, національних інтересів і стану міждержавних відносин. Не може допускатись подвійне громадянство з державами, політика або дії яких становлять реальну чи потенційну загрозу національній безпеці України, – перш за все, з Російською Федерацією. Показано, що у регулюванні біпатризму мають поєднувано застосовуватись внутрішньодержавні та міжнародно-правові засоби, зокрема щодо закріплення дієвих механізмів виявлення фактів подвійного громадянства, комплексного вирішення зумовлених біпатризмом колізійних питань. За приховування факту подвійного громадянства або неправомірне добровільне набуття громадянства іншої держави (наприклад, Російської Федерації) має бути встановлена і реально застосовуватись адміністративна та кримінальна відповідальність. Повнолітнім громадянам України, які з різних причин наразі вже мають громадянство держави, з якою Україна не визнаватиме подвійне громадянство, повинно гарантуватись право вибору громадянства, не реалізація якого протягом встановленого терміну може бути підставою припинення громадянства України. Problem statement. Issues of dual citizenship in Ukraine against the background of ambiguous constitutional-legal regulation of these issues, the relatively significant actual spread of dual citizenship among Ukrainian citizens and acute socio-political controversy on this issue reveal the need to analyze the problems and prospects for the development of bipatrism in Ukraine. To solve these problems, such methods of scientific cognition were used as formal-legal, historical-legal, system-structural, logical-semantic and others. The purpose of the article is to analyze in depth the theoretical basis and constitutional-legal foundations of bipatrism in Ukraine, to identify its main features, to characterize the advantages and shortcomings of recognizing bipatrism in existing socio-political realities, as well as to substantiate the perspective directions of legal regulation of bipatrism in Ukraine. Results. It is established that to solve the problem of dual citizenship, a well-considered, comprehensive approach should be applied, taking into account the expected positive and negative consequences of implementing the chosen state policy in this field, both for the national security of Ukraine and for the legal status of its citizens. Dual citizenship as an objective political and legal phenomenon should gain legislative recognition, without encouraging bipatrism, but clearly setting out the grounds and procedure for the legitimate acquisition of dual citizenship, its legal consequences. An important task of the state is purposeful counteraction to the causes and conditions that contribute to bipatrism, reducing its attractiveness to citizens – above all, by improving the security and socio-economic situation in Ukraine, patriotic and legal education of the population. Conclusions. It is substantiated that in Ukraine dual citizenship should be allowed only on the basis of international treaties of Ukraine with other states, which should be approved with regard of public requests, national interests and the condition of interstate relations. Dual citizenship with states, whose policies or actions pose a real or potential threat to Ukraine's national security, above all, with the Russian Federation, should not be allowed. It is shown that domestic and international remedies should be combined in the regulation of bipatrism, in particular to consolidate effective mechanisms for revealing dual citizenship facts and to complex resolve collisions caused by bipatrism. For concealing the fact of dual citizenship or unlawful voluntary acquisition of citizenship of another state (for example, the Russian Federation), administrative and criminal liability should be established and actually applied. Adult citizens of Ukraine, who for various reasons already hold the citizenship of a country, with which Ukraine will not recognize dual citizenship, should be guaranteed the right to choose a nationality, not the realization of which within the prescribed period may be the reason for termination of Ukrainian citizenship. |