| Περιγραφή: |
Новітнє суспільство неможливо уявити без таких його учасників, як колективні утворення, об'єднання громадян у різного роду спілки, товариства і т. п. для того, щоб досягти певного суспільно корисного результату. Правовою формою такого об'єднання осіб для участі в цивільних відносинах є юридична особа. Інститут юридичної особи є надзвичайно важливим правовим інститутом, який дає можливість ефективно обслуговувати цивільний обіг у будь-якій країні світу. Побудова даного інституту залежить від різноманітних факторів, зокрема, історичного шляху, правових традицій, ментальності народу тощо. Від правильної конструкції цього інституту залежить добробут і життя громадян та країни в цілому. Однак варто зазначити, що не будь-яке колективне утворення має право називатися юридичною особою. Звернувшись до Цивільного кодексу України, бачимо, що юридичною особою визнається організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, яка наділяється цивільною правоздатністю і може від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем у суді. Загалом, в даній статті ми висвітлили проблему, пов'язану з визначенням сутності юридичної особи як учасника правових відносин. Також українські цивілісти, опираючись на традиції континентальної системи права щодо поділу права на приватне і публічне, здійснили поділ юридичних осіб на юридичних осіб приватного і юридичних осіб публічного права. Тому, ми розглянули це дискусійне питання і провели порівняльний аналіз, в якому доводиться різна спрямованість у створенні та діяльності юридичних осіб приватного та публічного права. З розвитком ринкової економіки в Україні завданням законодавця, і загалом юридичної науки, полягає у формуванні правової основи для ефективного використання потенціалу іноземних компаній. Вважаємо, що в України є навіть певна перевага, адже у неї є всі умови для створення власної моделі правового регулювання відносин з іноземним елементом, тобто вона може уникнути типових помилок, запозичити позитивний досвід зарубіжних держав у сфері регулювання відносин за участю іноземних компаній, але, звісно ж, з пристосуванням його до особливостей національної економічної, правової, політичної та інших сфер суспільного життя. |