Academic Journal
Performative and Semantic Space of Borys Liatoshynsky’s Instrumental Expressiveness in the 1920s: Sonata for Violin and Piano (1926)
| Τίτλος: | Performative and Semantic Space of Borys Liatoshynsky’s Instrumental Expressiveness in the 1920s: Sonata for Violin and Piano (1926) |
|---|---|
| Πηγή: | Art Research of Ukraine; No. 23 (2023); 230-236 Мистецтвознавство України; № 23 (2023); 230-236 |
| Στοιχεία εκδότη: | The Modern Art Research Institute of the National Academy of Arts of Ukraine, 2023. |
| Έτος έκδοσης: | 2023 |
| Θεματικοί όροι: | the work of Borys Liatoshynsky, sonata for violin and piano, соната для скрипки і фортепіано, інтерпретація, timbre phonism, творчість Бориса Лятошинського, symphonism, симфонізм, interpretation, темброфонізм |
| Περιγραφή: | The article examines the performance and semantic features of Borys Liatoshynsky’s chamber music style, focusing on the Sonata for Violin and Piano (1926), a landmark work of the composer’s modern period. Actively inspired by new expressive components consonant with the expressive search of European artists of that time, chamber music became a field for the formation of Liatoshynsky’s stylistic discourse aimed at the symphonic expression, exploring the potential of those chamber music expressive means and formative experiments that are later tested in the composition of symphonic works. The principle of symphonicity shapes the corresponding performance and semantic space of instrumental expressiveness. It should be noted that in the Sonata for Violin and Piano, the composer expanded the timbre possibilities of both violin and piano as solo instruments of the chamber ensemble. Several features determine the specificity of the performance drama in this work. Among them, the most crucial role is played by the principles of symphonization, hence the interpretation of the violin and piano parts as original orchestral groups with their timbre and dramatic lines of development, rhythmically complementary layers in the joint image. In the context of the generalized programmatic approach and the specific one-part structure of the sonata, considering these dramatic components is essential, as they largely ensure the perception of the musical content and its compositional logic. У статті розглянуто виконавсько-семантичні особливості камерно-інструментальної стилістики Бориса Лятошинського на прикладі Сонати для скрипки та фортепіано (1926), знакового твору модерного періоду творчості композитора. Активно наснажена новими виражальними компонентами, суголосними з тогочасними пошуками європейських митців, камерна творчість стає полем становлення стильового дискурсу Лятошинського, спрямованого на симфонічність вислову, апробацію у сфері камерно-інструментальних здобутків тих виразових засобів та формотворчих пошуків, що згодом апробуються у написанні симфонічних полотен. Принцип симфонічності формує відповідний виконавсько-семантичний простір інструментальної виражальності. У камерному полі Сонати для скрипки та фортепіано композитору вдалося розширити темброві можливості скрипки і фортепіано як солюючих інструментів камерного ансамблю. Специфіка виконавської драматургії у цьому творі визначається низкою особливостей. Серед них найважливішу роль відіграють принципи симфонізації, а відтак трактування партій скрипки та фортепіано як своєрідних оркестрових груп з їх тембродраматургічними лініями розвитку, ритмічно комплементарних пластів у спільному образотворені. В умовах узагальнено трактованої програмності та специфічної одночастинної структури Сонати врахування цих драматургічних компонентів є важливим, оскільки вони багато в чому забезпечують сприйняття музичного змісту та його композиційної логіки. |
| Τύπος εγγράφου: | Article |
| Περιγραφή αρχείου: | application/pdf |
| Γλώσσα: | English |
| ISSN: | 2309-8155 2663-0370 |
| Σύνδεσμος πρόσβασης: | http://mystukr.mari.kyiv.ua/article/view/294864 |
| Αριθμός Καταχώρησης: | edsair.scientific.p..c0f0c69eeb7ad6f7e923b8c47dcaadae |
| Βάση Δεδομένων: | OpenAIRE |
| ISSN: | 23098155 26630370 |
|---|