Academic Journal
Problems of diagnosis and treatment of tourniquet syndrome in gunshot wounds of the upper and lower extremities
| Τίτλος: | Problems of diagnosis and treatment of tourniquet syndrome in gunshot wounds of the upper and lower extremities |
|---|---|
| Πηγή: | Хірургія дитячого віку; № 3(80) (2023): Хірургія дитячого віку (Україна); 83-91 PAEDIATRIC SURGERY. UKRAINE; No. 3(80) (2023): Paediatric surgery (Ukraine); 83-91 ХИРУРГИЯ ДЕТСКОГО ВОЗРАСТА; № 3(80) (2023): Paediatric surgery (Ukraine); 83-91 |
| Στοιχεία εκδότη: | Group of Companies MedExpert, LLC, 2023. |
| Έτος έκδοσης: | 2023 |
| Θεματικοί όροι: | проблеми діагностики та лікування, problems of diagnosis and treatment, огнестрельные ранения конечностей, турникетный синдром, tourniquet syndrome, термографія, проблемы диагностики и лечения, термография, gunshot wounds of the extremities, вогнепальні поранення кінцівок, 3. Good health, thermography, турнікетний синдром |
| Περιγραφή: | The article presents topical issues of diagnostic monitoring of changes in vascular status when using a tourniquet during a combat injury, diagnosis of tourniquet syndrome. An alternative diagnostic approach in the form of additional use of multifocal express muscle biopsy and dynamic digital thermography has been demonstrated. Purpose - to conduct an analysis of the problematic issues of diagnosis and treatment of tourniquet syndrome in gunshot wounds of the limbs in order to reduce the number of organizational and technical errors in wounds of the limbs where a tourniquet was used. Materials and methods. In the 16 months since the beginning of Russia’s full-scale aggression against Ukraine, 28 wounded people with tourniquet limb syndrome were treated in the Military Medical Clinical Center of the Northern Region (MMCC of the Northern Region). All the wounded were male, the average age was 34.2±0.6 years. The analysis of the following indicators was carried out: the timing of applying a tourniquet before arrival at ROLE 2, the localization of the tourniquet, the amount of surgical intervention at ROLE 2, the length of stay at ROLE 2, the amount of pre-operative examination in the MMCC of the NR, the amount of surgical interventions in the conditions of the MMCC of the NR, the number of cases of acute kidney injury, the need for renal replacement therapy, the average bed-day on ROLE 3, the level of mortality. Classical general clinical studies were carried out in combination with thermographic and histological research. Results. In terms of localization, in gunshot wounds with tourniquet syndrome, wounds of the lower extremities prevail 28 (82.4%) over the upper extremities 6 (17.6%). There were 12 (35.3%) cases of gunshot fractures in tourniquet syndrome. All (28 patients) injured people arrived with tourniquets on their limbs. The terms of applying a tourniquet before hospitalization on ROLE 3 - from 3 hours 10 minutes to 11 hours 25 minutes, on average - 5 hours 35 minutes ±20 minutes. In 5 (14.7%) cases, there were attempts to remove the tourniquet when it was applied for more than 3 hours at the ROLE 1 level. In 6 (21.4%) of the wounded, there were 2 tourniquets on one anatomical and functional site, which led to amputation on proximal level. The average length of stay at ROLE 2 with tourniquet syndrome was 60±10 hours. All wounded (28 patients) with tourniquet syndrome underwent 34 amputations. 16 (57.1%) wounded with tourniquet syndrome had acute kidney injury and were on prolonged renal replacement therapy. This category of wounded had a tourniquet syndrome at the level of the thigh. Polyfocal express muscle biopsy and dynamic digital thermography were used to diagnose tourniquet syndrome. Conclusions. Improving the training of combat medics will lead to a decrease in the number of organizational and technical errors in limb injuries where a tourniquet is used. A tourniquet applied for a long time leads to a high level of limb amputation in case of irreversible changes in the muscles. There is a need for further development of objective methods for the diagnosis of tourniquet syndrome. The proposed additional methods of diagnosis in the form of polyfocal express biopsy and thermography make it possible to objectify the extent of damage due to standing of the tourniquet. The research was carried out in accordance with the principles of the Helsinki Declaration. The study protocol was approved by the Local Ethics Committee of the participating institution. The informed consent of the patient was obtained for conducting the studies. No conflict of interests was declared by the authors. Приведены актуальные вопросы диагностического мониторинга изменения сосудистого статуса при использовании турникета при боевой травме, а также вопросы диагностики турникетного синдрома. Показан альтернативный диагностический подход в виде дополнительного использования полифокусной экспресс-биопсии мышц и динамической цифровой термографии. Цель - проанализировать проблемные вопросы диагностики и лечения турникетного синдрома при огнестрельных ранениях конечностей для уменьшения количества организационных и технических ошибок при ранениях конечностей, где использовался турникет. Материалы и методы. За 16 месяцев широкомасштабной агрессии россии против Украины в условиях Военно-медицинского клинического центра Северного региона (ВМКЦ СевР) пролеченяы 28 раненых с турникетным синдромом конечностей. Все раненые были мужского пола, средний возраст составил 34,2±0,6 года. Проанализированы следующие показатели: срок наложения турникета до прибытия на ROLE 2, локализация турникета, объем оперативного вмешательства на ROLE 2, срок пребывания на ROLE 2, объем предоперационного обследования в ВМКЦ ПНР, объем оперативных вмешательств в условиях ВМКЦ ПНР, количество случаев острого повреждения почек, потребность в заместительной почечной терапии, средний койко-день на ROLE 3, уровень летальности. Проведены классические общеклинические исследования в сочетании с термографическим и гистологическим исследованием. Результаты. По локализации при огнестрельных ранениях с турникетным синдромом преобладали ранения нижних конечностей (28 (82,4%) случаев) над верхними конечностями (6 (17,6%) случаев). Всего огнестрельных переломов при турникетном синдроме было 12 (35,3%) случаев. Все (28) раненые поступали с наложенными турникетами на конечностях. Срок наложения турникета до госпитализации на ROLE 3 составлял от 3 часов 10 минут до 11 часов 25 минут, в среднем - 5 часов 35 минут ±20 минут. В 5 (14,7%) случаях были пробы снять турникет при сроках его наложения более 3 часов на уровне ROLE 1. У 6 (21,4%) раненых на одном анатомо-функциональном участке было 2 турникета, что привело к ампутации на проксимальном уровне. Средний срок пребывания на ROLE 2 с турникетным синдромом равнялся 60±10 часов. Всем раненым (28 пациентов) с турникетным синдромом выполнили 34 ампутации. 16 (57,1%) раненых с турникетным синдромом имели острое повреждение почек и получали пролонгированную заместительную почечную терапию. Эта категория раненых имела турникетный синдром на уровне бедра. Для диагностики турникетного синдрома использовали полифокуснуюя экспресс-биопсию мышц и динамическую цифровую термографию. Выводы. Улучшение подготовки боевых медиков будет способствовать уменьшению количества организационных и технических ошибок при ранениях конечностей, где используется турникет. Длительно наложенный турникет приводит к высокому уровню ампутации конечности в случае непоправимых изменений в мышцах. Существует потребность в дальнейшей разработке объективных методов диагностики турникетного синдрома. Предложенные дополнительные методы диагностики в виде полифокусной экспресс-биопсии и термографии позволят объективизировать объем повреждения вследствие стояния турникета. Исследование проведено в соответствии с принципами Хельсинкской декларации. Протокол исследования принят локальными этическими комиссиями всех учреждений, участвовавших в исследовании. На проведение исследований получено информированное согласие пациентов. Авторы заявляют об отсутствии конфликта интересов. Наведено актуальні питання діагностичного моніторингу зміни судинного статусу в разі використання турнікета при бойовій травмі, а також питання діагностики турнікетного синдрому. Показано альтернативний діагностичний підхід у вигляді додаткового використання поліфокусної експрес-біопсії м’язів і динамічної цифрової термографії. Мета - проаналізувати проблемні питання діагностики та лікування турнікетного синдрому при вогнепальних пораненнях кінцівок для зменшення кількості організаційних і технічних помилок при пораненнях кінцівок, де використовувався турнікет. Матеріали та методи. За 16 місяців широкомасштабної агресії росії проти України в умовах Військово-медичного клінічного центру Північного регіону (ВМКЦ ПнР) проліковано 28 поранених із турнікетним синдромом кінцівок. Усі поранені були чоловічої статі, середній вік становив 34,2±0,6 року. Проаналізовано такі показники: термін накладення турнікета до прибуття на ROLE 2, локалізація турнікета, обсяг оперативного втручання на ROLE 2, термін перебування на ROLE 2, обсяг передопераційного обстеження у ВМКЦ ПнР, обсяг оперативних втручань в умовах ВМКЦ ПнР, кількість випадків гострого ушкодження нирок, потреба в замісній нирковій терапії, середній ліжко-день на ROLE 3, рівень летальності. Проведено класичні загальноклінічні дослідження в поєднанні з термографічним і гістологічним дослідженням. Результати. За локалізацією при вогнепальних пораненнях із турнікетним синдромом переважали поранення нижніх кінцівок (28 (82,4%) випадків) над верхніми кінцівками (6 (17,6%) випадків). Усього вогнепальних переломів при турнікетному синдромі було 12 (35,3%) випадків. Усі (28) поранені надходили з накладеними турнікетами на кінцівках. Термін накладення турнікета до госпіталізації на ROLE 3 становив від 3 годин 10 хвилин до 11 годин 25 хвилин, у середньому - 5 годин 35 хвилин ±20 хвилин. У 5 (14,7%) випадках були проби зняти турнікет при термінах його накладення понад 3 години на рівні ROLE 1. У 6 (21,4%) поранених на одній анатомо-функціональній ділянці було 2 турнікети, що призвело до ампутації на проксимальному рівні. Середній термін перебування на ROLE 2 з турнікетним синдромом дорівнював 60±10 годин. Усім пораненим (28 пацієнтів) із турнікетним синдромом виконали 34 ампутації. 16 (57,1%) поранених із турнікетним синдромом мали гостре ушкодження нирок і отримували пролонговану замісну ниркову терапію. Ця категорія поранених мала турнікетний синдром на рівні стегна. Для діагностики турнікетного синдрому використали поліфокусну експрес-біопсію м’язів та динамічну цифрову термографію. Висновки. Поліпшення підготовки бойових медиків сприятиме зменшенню кількості організаційних і технічних помилок при пораненнях кінцівок, де використовується турнікет. Тривало накладений турнікет призводить до високого рівня ампутації кінцівки в разі непоправних змін у м’язах. Існує потреба в подальшому розробленні об’єктивних методів діагностики турнікетного синдрому. Запропоновані додаткові методи діагностики у вигляді поліфокусної експрес-біопсії та термографії дадуть змогу об’єктивізувати обсяг ушкодження внаслідок стояння турнікета. Дослідження проведено відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено локальними етичними комісіями всіх установ, що брали участь у дослідженні. На проведення досліджень отримано інформовану згоду пацієнтів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів. |
| Τύπος εγγράφου: | Article |
| Περιγραφή αρχείου: | application/pdf |
| Γλώσσα: | Ukrainian |
| ISSN: | 2304-0041 2521-1358 |
| Σύνδεσμος πρόσβασης: | http://psu.med-expert.com.ua/article/view/292218 |
| Rights: | CC BY NC |
| Αριθμός Καταχώρησης: | edsair.scientific.p..b81e214eec006066b8784c43adb4697c |
| Βάση Δεδομένων: | OpenAIRE |
| ISSN: | 23040041 25211358 |
|---|