Academic Journal
Comparison of the effects of spironolactone and moxonidine as the fourth component of the resistant hypertension therapy on the arterial stiffness
| Τίτλος: | Comparison of the effects of spironolactone and moxonidine as the fourth component of the resistant hypertension therapy on the arterial stiffness |
|---|---|
| Πηγή: | Украинский терапевтический журнал; № 1—2 (2022); 16-22 Український терапевтичний журнал; № 1—2 (2022); 16-22 Ukrainian Therapeutical Journal; No. 1—2 (2022); 16-22 |
| Στοιχεία εκδότη: | Private Enterprise INPOL LTM, 2022. |
| Έτος έκδοσης: | 2022 |
| Θεματικοί όροι: | moxonidine, arterial stiffness, spironolactone, жорсткість стінки артерій, моксонідин, cardio‑ancle vascular index, resistant hypertension, серцево-кісточковий судинний індекс, спіронолактон, резистентна артеріальна гіпертензія, 3. Good health |
| Περιγραφή: | Objective — to compare effects of spironolactone and moxonidine as the fourth component of the treatment of resistant hypertension (RT) on the stiffness of the main arteries. Materials and methods. We retrospectively selected 60 patients with resistant hypertension from the database of secondary and pulmonary hypertension, treated on the basis of M.D.Strazhesko Institute of Cardiology. From them, thirty patients who received spironolactone as the fourth component to the combination of three antihypertensive drugs after not reaching the target blood pressure (BP) level, were included in group C. The rest 30 patients who received moxonidine were assigned to group M. Patients with secondary hypertension were excluded from this study. In group C, the initial spironolactone dose was 25 mg per day, and it was increased up to 50 mg per day in 6 patients. In group M, the initial moxonidine dose was 0.2 mg twice daily, it was increased up to 0.4 mg twice daily in 16 patients and up to 0.6 mg twice daily in 3 patients. Patients in both groups were administered three‑component antihypertensive therapy with maximum doses in one tablet (renin‑angiotensin system blocker + calcium antagonist + diuretic). The degree of arterial stiffness was assessed by cardio‑ancle vascular index (CAVI). Results. During 12 months of follow‑up, spironolactone was discontinued in 3(10%) patients due to the development of side effects: 1 case of gynecomastia, 1 case of hyperkalemia and one case of severe diarrhea. In group M, drug withdrawal was registered in 4 patients (13%, the difference with group C— not significant): 2 cases of severe drowsiness, 1 case of nausea with vomiting and 1 case— dizziness without hypotension. Therefore, 27 patients from group Cand 26 patients from group Mwere included in the final data analysis. In group C, the values of office SBP significantly decreased from 149.3±6.5 to 127.4±5.5 after 3 months and 124.3±4.3 mm Hg after 12 months (p0.05) and on the left— 9.2±1.6 and 9, 3±1.6 (p>0.05). However, the CAVI value after 12 months significantly decreased in group Cfrom 9.5±1.2 at baseline to 8.6±1.2 after 12 months (p0.05). Conclusions. Treatment with spironolactone, used as the fourth component of resistant hypertension therapy, significantly reduced the arteries stiffness as evidenced by the CAVI index, and promoted asignificant regression of left ventricular hypertrophy. Мета — порівняти вплив спіронолактону та моксонідину як четвертого компонента терапії резистентної артеріальної гіпертензії (АГ) на жорсткість магістральних артерій. Матеріали та методи. Ретроспективно вибрали із бази даних відділу вторинних та легеневих гіпертензій Інституту кардіології імені академіка М.Д. Стражеска НАМН України 60 пацієнтів зрезистентною АГ. Із них 30 отримували спіронолактон як додатковий препарат до комбінації трьох антигіпертензивних препаратів після того, як не досягли цільового рівня артеріального тиску (група С), решта пацієнтів— додаткову терапію моксонідином (група М). Хворі на вторинну АГ були вилучені здослідження. Початкова доза спіронолактону становила 25 мг/ добу, у6 пацієнтів її збільшили до 50 мг/добу. Початкова доза моксонідину становила 0,2 мг двічі на добу, у16 хворих її збільшили до 0,4 мг двічі на добу, ау 3— до 0,6 мг двічі на добу. Пацієнтам обох груп призначали трикомпонентну антигіпертензивну терапію вмаксимальних дозах водній таблетці (блокатор ренін‑ангіотензинової системи + антагоніст кальцію + діуретик). Ступінь жорсткості стінки артерій оцінювали за величиною серцево‑кісточкового судинного індексу (Cardio‑Ancle Vascular Index (CAVI)). Результати. Протягом 12міс спостереження спіронолактон відмінено у3(10%) хворих через розвиток побічних ефектів (1 випадок гінекомастії, 1— гіперкаліємії, 1— тяжкої діареї). Вгрупі Мпрепарат відмінено у4(13%) хворих (різниця згрупою Сстатистично незначуща): 2 випадки тяжкої сонливості, 1— нудоти із блювотою, 1— приступи запаморочення без гіпотензії. Востаточний аналіз даних залучено 27 хворих із групи Ста 26— із групи М. Угрупі Cзначення офісного систолічного артеріального тиску знизилося з (149,3±6,5) до (127,4±5,5) мм рт.ст. через 3міс та до (124,3±4,3) мм рт.ст. через 12міс (p0,05), зліва— 9,2±1,6 та 9,3±1,6 відповідно (p>0,05). Однак угрупі Cчерез 12міс значення CAVI знизилося з9,5±1,2 на початку дослідження до 8,6±1,2 (p0,05). Висновки. Терапія спіронолактоном як четвертим компонентом терапії резистентної АГ достовірно зменшувала жорсткість стінки магістральних артерій (завеличиною CAVI) ісприяла достовірному регресу гіпертрофії лівого шлуночка. |
| Τύπος εγγράφου: | Article |
| Περιγραφή αρχείου: | application/pdf |
| Γλώσσα: | Ukrainian |
| ISSN: | 1605-7295 2522-1175 |
| Σύνδεσμος πρόσβασης: | http://utj.com.ua/article/view/260388 |
| Αριθμός Καταχώρησης: | edsair.scientific.p..05930ea79fa1cc0363cfc6881e7c1a49 |
| Βάση Δεδομένων: | OpenAIRE |
| ISSN: | 16057295 25221175 |
|---|