| Description: |
Оксидативний стрес розглядають як один із провідних патогенетичних чинників прогресування хронічного генералізованого пародонтиту (ХГП), а рівень малонового діальдегіду (МДА) у ротовій рідині є показником інтенсивності перекисного окислення ліпідів. Зниження оксидативного стресу може покращити перебіг ХГП та довгострокові результати лікування. Мета дослідження. Оцінити вплив розробленого лікувально-профілактичного комплексу (ЛПК), що застосовувався двічі на рік, на динаміку показника оксидативного стресу – рівня МДА у ротовій рідині пацієнтів із ХГП ІІ–ІІІ ступеня тяжкості. Матеріали та методи. Обстежено 28 пацієнтів віком 35–60 років з ХГП ІІ–ІІІ ступеня, яких розподілено на основну (n = 17) та групу порівняння (n = 11). Усім хворим проводили базову пародонтологічну терапію; в основній групі додатково призначали ЛПК. Рівень МДА визначали у ротовій рідині до лікування, через 1 місяць, 6 місяців та 1 рік. Статистичний аналіз здійснювали за допомогою STATISTICA 6.1 із використанням t-критерію Стьюдента (р < 0,01 вважали статистично значущим). Результати дослідження. На вихідному етапі рівень МДА перевищував референтні значення у 2,7 разу в групі порівняння та у 3,2 разу в основній групі. Через 1 місяць лікування показник знизився на 48,2 % у пацієнтів основної групи і лише на 22,0 % у групі порівняння. Після 6 місяців у хворих, які отримували ЛПК, концентрація МДА практично досягла норми, тоді як у групі порівняння зберігалася достовірно підвищеною. Через 1 рік рівень МДА в основній групі залишався удвічі нижчим за вихідний, а в групі порівняння повернувся до початкового значення. Висновки. Двократне щорічне застосування запропонованого ЛПК у комплексному лікуванні ХГП ІІ–ІІІ ступеня забезпечує суттєве та стійке зменшення оксидативного стресу в ротовій рідині, що проявляється нормалізацією рівня МДА вже через 6 місяців і збереженням ефекту протягом року. Базова терапія без ЛПК не здатна підтримувати тривалу антиоксидантну рівновагу. |