| Περιγραφή: |
Мета статті полягає в представленні наукових досліджень з проблеми конкурентоспроможності підприємства з точки зору розробки стратегії розвитку в умовах війни. Встановлено, що виокремлюють три основні підходи до визначення поняття «конкуренція»: поведінковий, структурний і функціональний. У процесі розвитку економічної думки з'явилися альтернативні концепції конкуренції: квазіконкурентних ринків та ресурсних переваг. Доведено, що конкурентоспроможність підприємства як система складається з підсистем: конкурентоспроможний потенціал, конкурентна перевага, інструменти конкуренції, конкурентна позиція. Вищезазначені підсистеми конкурентоспроможності підприємств взаємопов’язані та взаємодіють одна з одною. Конкурентний потенціал є основним джерелом конкурентних переваг і повинен сприяти досягненню очікуваної конкурентної позиції. Обґрунтовано, що основою функціонування підприємства є чітко визначена стратегія розвитку, ключовим елементом якої є прагнення до довгострокової конкурентної переваги. До ефективних конкурентних переваг підприємств в умовах війни належать: безпека персоналу та функціонування підприємства, створення привілейованих відносин із зацікавленими сторонами; формування довгострокових державно-приватних відносин на основі партнерства; процеси та ресурси (матеріальні та нематеріальні), якими володіє підприємство або до яких воно має доступ; знання та інформація які допомагають створювати інтерактивні стосунки між компаніями та їхніми клієнтами; унікальні та важко імітовані відносини, що формуються через розвиток співпраці, обмін знаннями та інформацією, через спільні цінності, процедури та міжорганізаційну координацію; ключові компетенції, які є унікальними та мають конкретну цінність для клієнтів; міжорганізаційній мережі, які забезпечують переваги у вигляді: доступу до ресурсів, більшої гнучкості роботи, зниження трансакційних витрат, кращої координації діяльності та збільшення інновацій. Тенденції у сфері конкуренції вказують на важливість безпеки, перехід від матеріальних до нематеріальних ресурсів, від прагнення до максимізації прибутку до максимізації цінності для споживача та інших зацікавлених сторін, створення конкурентних переваг завдяки мережевим зв’язкам. |