| Description: |
Особливістю просторової організації складників аеровокзальних комплексів – аеровокзалів, пасажирських терміналів – є наявність великих за площею операційних залів та залів очікування, які можуть бути розміщені у декількох рівнях. За технологічними вимогами саме ці приміщення повинні мати природне та штучне освітлення у залежності від режиму роботи аеропорту (впродовж року, цілодобово, з обмеженнями впродовж доби, сезону та ін.). Найбільш поширеним рішенням залучення природного освітлення є влаштування систем суцільного скління фасадів з боку привокзальної площі та пасажирського перону. Такі рішення мають аеровокзали та термінали, побудовані у різні роки на території вітчизняних міжнародних аеропортів (далі – МА), зокрема: - аеровокзал (сучасний термінал В) пропускної спроможністю 1600 пас/год, МА «Бориспіль» (1959-1965 рр.); - термінал D пропускної спроможністю 3000 пас/год, МА «Бориспіль» (2008–2012 р.); - термінал А пропускної спроможністю 2000 пас/год, МА «Львів» імені Данила Галицького (2009–2012 рр.) [3, с. 317]. Перший є взірцем архітектури модернізму [2, с. 11], два інших реалізовані у стилі хай-тек. |