| Περιγραφή: |
Постановка проблеми. Цифрова трансформація правових відносин в Україні актуалізує питання використання електронних договорів та електронного підпису, які активно впроваджуються у комерційну діяльність, державні послуги та повсякденні взаємодії. Незважаючи на законодавче визнання рівнозначності електронних та паперових угод, на практиці існує недостатня довіра до цифрових технологій та правові прогалини у регулюванні. Мета дослідження полягає у комплексному аналізі правових викликів та перспектив розвитку цифрових договорів та електронного підпису в контексті сучасної правової системи України задля вироблення рекомендацій щодо вдосконалення законодавчого регулювання та практичного застосування. Методи: формально-юридичний метод для аналізу норм Закону "Про електронну комерцію" та Цивільного кодексу України; догматичний метод для тлумачення правових категорій електронного договору та підпису; порівняльно-правовий метод для аналізу міжнародних стандартів (директива eIDAS ЄС); метод аналізу судової практики. Результати дослідження свідчать, що електронні договори згідно з українським законодавством мають рівнозначну юридичну силу з паперовими угодами при дотриманні встановлених вимог, однак їх практичне застосування супроводжується правовими викликами, включаючи невизначеність моменту укладання, проблеми ідентифікації сторін, ризики фальсифікації та відсутність уніфікованих судових стандартів. Електронний підпис в Україні пройшов еволюцію від законодавчого визнання у 2003 році до широкого застосування через цифрові платформи з розрізненням між простим та кваліфікованим підписом. Висновки підтверджують, що цифрові договори та електронний підпис є перспективним напрямом розвитку правової системи України, проте їх ефективне функціонування потребує вдосконалення законодавства, розробки уніфікованих судових стандартів, посилення кібербезпеки та гармонізації з міжнародними стандартами для забезпечення правової визначеності та довіри учасників правовідносин. Problem statement. The digital transformation of legal relations in Ukraine actualizes the issue of using electronic contracts and electronic signatures, which are actively implemented in commercial activities, public services, and everyday interactions. Despite the legislative recognition of the equivalence of electronic and paper agreements, there is insufficient trust in digital technologies and legal gaps in regulation in practice. purpose is a comprehensive analysis of legal challenges and development prospects of digital contracts and electronic signatures in the context of the modern legal system of Ukraine in order to develop recommendations for improving legislative regulation. methods: formal-legal method for analyzing the norms of the Law "On Electronic Commerce" and the Civil Code of Ukraine; dogmatic method for interpreting legal categories of electronic contract and signature; comparative-legal method for analyzing international standards (eIDAS Directive of the EU); judicial practice analysis method. results indicate that electronic contracts according to Ukrainian legislation have equivalent legal force with paper agreements when established requirements are met, however their practical application is accompanied by legal challenges, including uncertainty of the moment of conclusion, problems of party identification, risks of falsification and absence of unified judicial standards. Electronic signature in Ukraine has evolved from legislative recognition in 2003 to widespread application through digital platforms with distinction between simple and qualified signatures. Conclusions confirm that digital contracts and electronic signatures are a promising direction for the development of Ukraine's legal system, but their effective functioning requires improvement of legislation, development of unified judicial standards, strengthening cybersecurity and harmonization with international standards to ensure legal certainty and trust of participants in legal relations. |