| Περιγραφή: |
Постановка проблеми. Сучасна юридична наука стикається з актуальним завданням осучаснення розуміння та вербалізації кримінально-правових характеристик. Незважаючи на наявність фундаментальних праць, поступова зміна поколінь та нові концептуальні підходи виявляють неповноту та суперечності в існуючих дефініціях, зокрема некоректність трактування кримінально-правової характеристики як "системи" та зайвість ознак "спеціалізована наукова інформація". Метою публікації є: дослідити проблематику здійснення кримінально-правових характеристик, здійснити критичний аналіз існуючих дефініцій, виявити їхню неповноту та суперечності, а також запропонувати оновлене розуміння кримінально-правової характеристики, розкрити її сутність, зміст і значення для правотворчої, правозастосовної та доктринальної діяльності. Методологія. Діалектичний метод використано для з’ясування сутності характеристики як форми знань і її практичної ролі. Системний метод дозволив встановити залежність змісту характеристики від обраної парадигми. Формально-логічний – для критики наявних дефініцій. Догматичний – для обґрунтування нової дефініції. Герменевтичний – для інтерпретації теоретичних підходів і формулювання оновленого розуміння поняття. Результати. Здійснено критичний аналіз наявних підходів до визначення кримінально-правової характеристики, виявлено їхню неповноту та внутрішні суперечності. Обґрунтовано недоцільність вживання у її дефініції понять "система" та "спеціалізована наукова інформація". Встановлено, що поняття "характеристика" має розглядатися як гнучка форма представлення знань, яка не зводиться до простої дефініції чи опису. Виявлено залежність змісту кримінально-правової характеристики від теоретичної парадигми, в межах якої здійснюється пізнання (класична, діяльнісна, соціально-небезпечна тощо). Визначено, що кримінально-правова характеристика виконує не лише аналітичну, а й нормативну функцію, забезпечуючи системне узагальнення для потреб доктрини, правозастосування та законодавчої техніки. Висновки. У вітчизняній кримінально-правовій науці накопичено значний доробок щодо визначення та застосування кримінально-правових характеристик. Водночас потреба в їх осучасненні зумовлена зміною наукових парадигм і підвищеними вимогами до точності правових рішень. Запропоновано нове розуміння кримінально-правової характеристики як форми представлення (передавання) знань про певну сукупність ознак, що відображають сутність кримінально-правового явища. Таке розуміння базується на поєднанні загального уявлення про характеристику як аналітичну форму опису та специфіки кримінально-правових феноменів. Зміст кримінально-правової характеристики визначається: природою предмета дослідження (конкретного виду кримінального правопорушення); парадигмою, в межах якої діє суб’єкт пізнання (наприклад, теорія суспільної небезпечності, класична чи діяльнісна теорія); відповідністю зазначених елементів положенням вчень про кримінально-правове нормування, кримінальну відповідальність і склад кримінального правопорушення. Problem statement. Contemporary legal science faces the pressing task of updating the understanding and verbalization of criminal-law characteristics. Despite the existence of fundamental scholarly works, the gradual generational shift and the emergence of new conceptual approaches reveal the incompleteness and contradictions of existing definitions – particularly the incorrect interpretation of a criminal-law characteristic as a "system" and the redundancy of the attribute "specialized scientific information". The purpose of this publication is to examine the challenges of applying criminal-law characteristics, critically analyze current definitions, identify their shortcomings and contradictions, and propose a revised understanding of the concept by clarifying its essence, content, and significance for law-making, law enforcement, and doctrinal activities. Methodology. The dialectical method was used to determine the essence of the characteristic as a form of knowledge and its practical role. The systemic method helped establish the dependence of the characteristic’s content on the chosen paradigm. The formal-logical method served to analyze existing definitions. The dogmatic method was applied to substantiate the new definition. The hermeneutic method was used to interpret theoretical approaches and formulate a renewed conceptual understanding. Results. A critical analysis of existing approaches to defining criminal-law characteristics has revealed their incompleteness and internal contradictions. The use of the terms "system" and "specialized scientific information" within their definitions is argued to be inappropriate. It has been established that the concept of "characteristic" should be viewed as a flexible form of knowledge representation, which is not reducible to a mere definition or description. The content of a criminal-law characteristic is shown to depend on the theoretical paradigm within which cognition occurs (e.g., classical, activity-based, or social-danger theories). It has also been determined that the criminal-law characteristic performs not only an analytical but also a normative function, providing a systemic generalization for the needs of doctrine, law enforcement, and legislative technique. Conclusions. Ukrainian criminal law science has accumulated a substantial body of work on the definition and application of criminal-law characteristics. However, the need for their modernization arises from the shift in scientific paradigms and increasing demands for precision in legal decision-making. A new understanding of the criminal-law characteristic is proposed – as a form of representation (transmission) of knowledge about a specific set of features that reflect the essence of a criminal-law phenomenon. This understanding combines a general view of a characteristic as an analytical form of description with the specific nature of criminal-law phenomena. The content of a criminal-law characteristic is determined by: the nature of the subject of study (a specific type of criminal offense); the paradigm within which the subject of cognition operates (e.g., the theory of social danger, classical theory, or activity theory); and the correlation of these elements with the doctrines of criminal-law regulation, criminal liability, and the elements of a criminal offense. |