| Description: |
Стаття окреслює розуміння мирової угоди у виконавчому провадженні у практичному та теоретичному аспектах, розмежовуючи із мировою угодою під час судового провадження, а також обґрунтовує можливості застосування медіації як передумови для укладення мирової угоди, аналізуючи порядок її укладення та наслідки затвердження в судовому порядку. Окреслено те, що завданням судочинства є неупереджений, справедливий та своєчасний розгляд і вирішення справ, спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду та спорів у сфері публічно-правових відносин із метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (з особливостями, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України, щодо захисту від порушень з боку суб’єктів владних повноважень). У статті акцентується увага на тому, що мирова угода є дієвим засобом урегулювання спорів, навіть на стадії виконавчого провадження, оскільки дозволяє сторонам вирішити конфлікт цивілізовано та взаємовигідно, заощаджуючи час і нерви. Це письмова домовленість між сторонами спору, що базується на взаємних поступках, регулює їхні права та обов'язки, стосується предмета спору та не повинна порушувати прав чи законних інтересів третіх осіб. Розглянуто особливості мирової угоди у виконавчому провадженні, зокрема її значення як способу вирішення конфліктів на стадії виконання судових рішень. Проаналізовано нормативно-правове регулювання цього інституту в Україні та практичні аспекти застосування. Автором розглянуто правову природу мирової угоди як ефективного інструмента врегулювання конфліктів на стадії виконавчого провадження у цивільному та господарському судочинстві, проаналізовано порядок її укладення, наголошено на необхідності удосконалення законодавства в контексті європейських стандартів для підвищення ефективності цього інституту. |