| Description: |
У статті досліджено такі ознаки об’єкта злочину, передбаченого ст. 369-2 Кримінального кодексу України, як потерпілий та предмет злочину. Встановлено, що під час вчинення цього делікту зазвичай відсутній потерпілий. Виняток становить лише кваліфікований склад злочину, пов’язаний з вимаганням неправомірної вигоди (ч. 3 ст. 369-2 Кримінального кодексу України). Фізична особа стає потерпілою, коли вчиняється вимагання, передбачене ч. 3 ст. 369-2 Кримінального кодексу України, оскільки, як відомо, вимагання передбачає погрозу насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці. Досліджено дискусійне питання щодо неправомірної вигоди як предмета чи засобу вчинення злочину, передбаченого ст. 369-2 Кримінального кодексу України. Аргументовано, що неправомірну вигоду слід визнавати предметом цього кримінального правопорушення, оскільки суспільно небезпечні діяння, описані у цій статті, які полягають у пропозиції, обіцянці або наданні неправомірної вигоди, а також у прийнятті пропозиції, обіцянки або одержанні неправомірної вигоди, вчиняється з приводу неправовірної вигоди, щодо неї, а також з її властивостями пов’язана наявність складу такого кримінального правопорушення як зловживання впливом. Водночас неправомірна вигода, зазначена у ст. 369-2 Кримінального кодексу України, не може полегшувати вчинення цього злочину, оскільки власне дії щодо неї становлять склад злочинного впливу. Саме в діях щодо неправомірної вигоди і полягає цей делікт. Без неправовірної вигоди не буде діяння, а відтак немає підстав говорити про його забезпечення його вчинення чи полегшення. Визначено, що неправомірна вигода могла би бути засобом вчинення кримінального правопорушення лише в тому випадку, якщо б диспозиція ст. 369-2 Кримінального кодексу України охоплювала власне і сам злочинний влив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. |